“Горить моє серце, його запалила
Гаряча іскра палкого жалю.
Чому ж я не плачу? Рясними сльозами
Чому я страшного вогню не залалю?”
Саме ці рядки з твору відомої поетеси та письменниці Лесі Українки найкраще описують емоційний стан українок, які змушені тікати з дому від бомбардувань, смерті, каліцтва та руйнувань, спричинених росією на території України з 24 лютого 2022 року по цей день.
Ми, киянки, які залишились жити у столиці, відчуваємо теж саме – біль, тривогу, розпач. Але доля жінки така, що вона має бути сильною. Має перетерпіти, побороти й перемогти. Отже, ми намагаємось не плакати, не жалітись, а жити далі. Однак є дуже велика проблема – де взяти
сили на все, коли ти одна й, здається, нікому не потрібна зі своїми страхами, переживаннями, проблемами?
Як відомо, біда, розділена поміж людьми, вже не біда, бо хтось допоможе, хтось вислухає, а взагалі разом ми і є сила, наснага, енергія створення й перемоги. Саме тому в нашому фонді Women’s Aid
International започатковано програму «Дівчата дівчатам» – об’єднатись, допомогти, розрадити. А наше перше зібрання вирішили провести у Всесвітній день біженця!
Нас та наших любих панянок гостинно прийняли партнери – Центральна районна бібліотека імені П.Г. Тичини. За кілька днів до заходу до нас дзвонили дівчата різного віку, а ми їх щиросердо запрошували. Адже в наших планах була гарна програма – тренінгове заняття з профілактики
емоційного вигоряння, спілкування, пригощання та Пакети турботи з засобами жіночої гігієни та миючими засобами.
Приємним стало й те, що нашу ініціативу підтримав ще один партнер – Інститут розвитку громадянського суспільства імені Голди Меїр. Голова правління цієї поважної організації,
добре знаної в благодійному секторі України, також приїхала на зустріч та потішили панянок персональними подарунками… Бо жінки – то жінки! Кожна з нас любить увагу й турботу, приємні сюрпризи й подаруночки. До речі, діти, які були на зустрічі, теж отримали від нас чудовий дарунок – персональні книжечки-зошити для діток, що зазнали долі переселенців. Наш Фонд переклав та видав книжки українською мовою.
Безперечно, такі книжки ми передали і у фонд бібліотеки для розповсюдження серед абітурієнтів. Наш Фонд вдячний адміністрації Бібліотеки і має надію на подальші спільні заходи.
Гості заходу – це тимчасові переселенки з різних міст Східної України різного віку – від 4 до 78 років, різних спеціальностей та освіти, навіть вподобання щодо домашніх улюбленців
різні (хтось на квартирі залишив 4 кішки, а хтось прийшов на зустріч із песиком), але їх об’єднала….ні! Не війна – мрія! Жагуча мрія жити вдома та щире бажання перемоги України над російськими загарбниками! Тому будемо й нанадалі допомагати жінкам для того аби життя було максимально комфортним у очікуванні здійснення нашої спільної великої Мрії.
